І тихо мовляться слова,
І шепче зірка вечорова,
І чуть, як засина трава
У колисковій рідній мові.

Мова наша, яку звуть у народі калиновою, пройшла у своєму розвитку безліч випробувань. Українську мову називали російським діалектом, забороняли, намагались взагалі знищити. «О як хотіла, прагла воля зла, щоб ти була лиш суржик, мішанина…» Та наша мова вистояла, перемогла, засіяла у всій своїй чарівності.

Ніжна й співуча, українська мова за красою та мелодійністю посідає одне з перших місць серед європейських мов, поступаючись лише італійській. Престиж мови виріс. Кожен українець намагається якомога краще оволодіти рідною мовою, бо жити в Україні й не знати мови — це неповага до держави, до себе — громадянина цієї держави.

З нагоди святкування Міжнародного дня мови в Ставчанському професійнму ліцеї, викладачем української мови та літератури Гаврилюк Ю.Г., був проведений виховний захід на тему: «У мові моїй краса і неповторність».

Учні цитували віші про рідну мову, виконували пісні. Також учні прилучилися до написання «диктанту єдності».

Мова — не просто основний засіб спілкування, а перш за все — невичерпне джерело мудрості, в якому зібрані кращі надбання українського народу. Ми повинні пишатись тим, що з дитинства живемо на такій квітучій землі і називаємо рідною таку красиву мову.